|
|
||
|
|
Історія
Він об‘єднав провідних вчених Харкова для вирішення фундаментальних проблем хімічної науки, виконання досліджень з напрямків, які мають важливе державне значення. У різні часи Інститут хімії очолювали відомі фахівці і видатні організатори науки:
Інститут став ефективною формою організації досліджень в галузі хімії і джерелом вагомих наукових результатів. У першій половині минулого століття завдяки зусиллям академіків АН УРСР Валентина Никифоровича Єременка, Андрія Івановича Кіпріанова, Леоніда Михайловича Литвиненка, Івана Микитовича Францевича та чл.-кор. АН УРСР Миколи Аркадійовича Ізмайлова у Харківському університеті сформувалися відомі в Україні та за її межами наукові хімічні школи, які надалі у продовж декількох десятиліть розвивалися плеядою відомих вчених - докторів наук, професорів: Валентин Вікторович Александров, Дмитро Микитович Грицан, Олександр Тимофійович Давидов, Катерина Федорівна Іванова, Микола Петрович Комар, Ігор Васильович Кривошей, Володимир Федорович Лаврушин, Володимир Миколайович Толмачов, Олександр Мартинович Шкодін та ін. У різні часи державними преміями відзначені дослідження: в області теорії кольоровості ціанінових барвників та фотостабілізаторів (керівник - А. Кіпріанов); з вивчення фізико-хімічних процесів при формуванні металокерамічних тіл (керівник - В. Єременко); в області металознавства та порошкової металургії (керівник - І. Францевич); з теорії скляного електроду і електродних властивостей скла (Ізмайлов М., Александров В. і група вчених Москви, Ленінграда та Тбілісі). Дослідження з вивчення кінетики реакції ацілювання ароматичних амінів були відзначені Академією наук України премією ім. Л.В. Писаржевського (керівник - Л. Литвиненко). Премією ім. Д.І. Менделєєва Академії наук нагороджено монографію М. Ізмайлова "Електрохімія розчинів". Відновивши свою діяльність після війни, інститут мав статус самостійної організації (з власним бухгалтерським балансом і розрахунковим рахунком) при Харківському державному університеті. Тоді інститут складався з 6 лабораторій: фізичної хімії, обмінної адсорбції, металознавства, аналітичної хімії, колоїдної хімії, органічної хімії, а на початку 50-х років була організована лабораторія хімії ізотопів. У середині 60-х років, після реорганізації науково-дослідних підрозділів університету та їх госпрозрахункового об'єднання, інститут хімії налічував 7 наукових відділів (фізичної хімії, хімічної метрології, неорганічної хімії, іонообмінної сорбції, електрохімічної кінетики, органічної хімії, хімії високомолекулярних сполук) і був інтегрований у хімічний факультет.
З 1975 року структурно інститут складався з 4-х відділів. Відділи фізичної хімії, хімічної метрології, неорганічної хімії, органічної хімії об‘єднували 10 спеціалізованих науково-дослідних лабораторій та 1 міжвідомчу науково-дослідну лабораторію молекулярної динаміки и структури. В той час працювало 75 штатних співробітників, 97 співробітників кафедр (45 професорсько-викладацького і 52 учбово-допоміжного складу), 115 співробітників науково-дослідного сектору, які виконували госпдоговірні теми, 24 аспіранта и більш 200 студентів хімічного факультету, які брали участь в науковій роботі. Відділами і лабораторіями інституту хімії керували доктори наук Александров В., Грицан Д., Комар М., Лаврушин В., Толмачов В., Шкодін О., Кривошей І., доценти Гершунс А., Горбань М. Основні наукові напрямки: термодинаміка і електрохімія розчинів електролітів; електродика і електрокристалізація металів; метрологія іонних рівноваг в розчинах; розчини високомолекулярних речовин, поліелектроліти, закономірності іонного обміну; зв'язок між хімічною будовою і властивостями сполук (реакційна здатність, колір, комплексоутворення, кислотно-лужні та інші властивості). Інститут хімії в цей час посідав провідне положення у вітчизняній і закордонній науці в областях: електрохімія неводних розчинів, іоноселективні електроди, електродні властивості скла в різних середовищах, створення єдиної температурної шкали кислотності водяних і неводних розчинів, нові електроліти для електроосадження і електрохімічної обробки металів, електротермографічне дослідження електродних систем і електрохімічних процесів, метрологічні основи іонометрії, розробка умов єдності хімічних вимірювань, дослідження сполук ароматичного і гетероциклічного рядів і їх похідних і пошук нових речовин, що мають комплекс важливих для нової техніки властивостей. Важливі в практичному плані дослідження здійснювалися для промислових підприємств (заводи «Комунар», Авіаційний, Тракторний, Турбінний, «Кондиціонер», ім. Малишева, Велосипедний, Первомайського хімічного заводу, Харцизського сталедротяно-канатного заводу і багатьох інших). В умовах промислового свинарства пройшли перевірку синтезовані в інституті високоефективні ветеринарні препарати. В 1986 році було проведено структурну диференціацію інституту хімії і хімічного факультету. В інституті сформовано 4 відділи (фізико-органічної хімії, аналітичної хімії, електрохімії, радіохімії і радіоекології) і 2 загальноінститутські лабораторії (фізичних методів досліджень і прикладних хімічних проблем), а також створено Вчену раду, атестаційну і конкурсну комісії. На той час в інституті хімії працювали 78 штатних співробітників, з них 56 - наукових, за науковими напрямками: "Фотоніка п‘яти- і шестичленних гетероциклів і пошук фотохромних матеріалів, ефективних люмінофорів і фізіологічно активних речовин", "Розробка фізико-хімічних основ іонізації і електрокристалізації металів в різних середовищах та створення на їх основі ресурсозберігаючих екологічно чистих технологій", "Теорія електронної будови молекулярних систем, розробка квантово-механічних методів розрахунку спектральних люмінесцентних, електричних і магнітних властивостей великих органічних молекул", "Розвиток і використання методу радіоактивних індикаторів для рішення фундаментальних і прикладних задач в радіохімії і радіоекології". З початку 90-х років 20-го ст. і дотепер інститут хімії складається з відділів: фізичної хімії та електрохімії розчинів, фізико-органічної хімії, теоретичної хімії, радіохімії та радіоекології. В НДІ хімії функціонує центр Державної служби стандартних довідкових даних Держстандарту України з фізико-хімічних властивостей технічно важливих речовин та матеріалів. Інститут готує спеціалістів вищої кваліфікації - кандидатів і докторів наук. За порівняно незначний проміжок часу були успішно захищені докторські дисертації: Миколою Отаровичем Мчедловим-Петросяном "Хімічна рівновага багатофункціональних сполук ксантенового і трифенілметанового рядів у неводних середовищах", 1992 р.; Юрієм Федоровичем Педашем "Електронні стани та їх взаємодії у π-супряжених молекулярних системах", 1992 р.; Владиславом Олеговичем Черановським "Ефективні спінові гамільтоніани в теорії сильно корельованих багатоелектронних систем", 1993 р.; Володимиром Дмитровичем Калугіним "Фізико-хімічні та електрохімічні закономірності формування шарів надпровідників з металів, металевих і металоксидних сполук", 1993 р., а згодом - Андрієм Олеговичем Дорошенком "Будова і фотоніка органічних люмінофорів з аномально великим стоксовим зсувом флуоресценції", 2002 р.; Еліною Борисівною Хоботовою "Фізико-хімічні закономірності хімічного та електрохімічного розчинення міді і ії сплавів у хлоридних розчинах", 2003 р.; Сергієм Андрійовичем Шаповаловим "Різнорідна асоціація іонів барвників у водних розчинах", 2009 р.; Володимиром Венедиктовичем Івановим "Лінійні моделі та мультиреференсна теорія зв’язаних кластерів для заданого стану в проблемі багаточастинкових кореляцій у молекулах", 2010 р., Євгеном Олександровичем Посоховим "Фізико-хімічні аспекти взаємодії з ліпідними мембранами і фотоніка біологічно орієнтованих сполук, визначені методами оптичної спектроскопії", 2015 р., - які стали узагальненням результатів фундаментальних і прикладних досліджень. В інституті набули розвитку такі наукові напрямки: вивчення іонізації і електрокристалізації металів у водних і водноорганічних розчинах (керівник - д.х.н., проф. Ларін В.); експериментальне і теоретичне дослідження процесів гомо- і гетероасоціації у розчинах з участю різних протолітичних форм барвників (керівник - д.х.н., проф. Шаповалов С.); фотоніка люмінофорів з аномально великим стоксовим зсувом люмінесценції (керівник - д.х.н., проф. Дорошенко А.); теоретичне дослідження електричних і магнітних властивостей молекулярних систем (керівник - д.ф.-м.н., проф. Черановський В.); розвиток і застосування методу радіоактивних індикаторів для вирішення прикладних завдань хімії, радіобіології та радіоекології (керівник - к.х.н., с.н.с. Краснопьорова А.). Кращі практичні розробки інституту запатентовані, а також відзначені дипломами та подяками виставок, ярмарок, наукових форумів України і зарубіжжя. Використані інформаційні матеріали: 1. Современные проблемы физической химии и электрохимии растворов. Международная научная конференция, посвященная 80-летию Научно-исследовательского института химии Харьковского национального университета имени В. Н. Каразина и 100-летию со дня рождения профессора Д.Н. Грицана. Тезисы докладов. – Х.: ХНУ имени В. Н. Каразина, 2009. – 148 с. 2. Ларин В.И. 80-летие Научно-исследовательского института химии Харьковского национального университета имени В. Н. Каразина и 100-летие со дня рождения Д. Н. Грицана / [пленарный доклад]. - 2009. 3. Вісник Харківського національного університету. Сер. Хімія. - 2004. - № 626, вип. 11 (34) / http://chembull.univer.kharkov.ua/archiv/2004/01.pdf.
|
|
|
Науково-дослідний інститут хімії Адреса: майдан Свободи 4, 61022, Харків E-mail: ndichem@karazin.ua |
Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна Адреса: майдан Свободи 4, 61022, Харків E-mail: info@karazin.ua |
|
Історія
Науково-дослідного інституту хімії починається з часу
організації ХІНО – Харківського інституту народної
освіти (1922–1930 роки). При ХІНО існував ряд хімічних науково-дослідних кафедр, на
базі яких Постановою РНК України від 10.09.1929 року було
сформовано Науково-дослідний інститут хімії. В 1933 році
НДІ хімії приєднався до Харківського університету.
Гліб
Євгенович Мухін, 1930-19
Андрій
Іванович Кіпріанов, 1936-1941.
Юрій
Орестович Габель, 1945-1949.
Микола
Аркадійович Ізмайлов, 1949-1950.
Дмитро
Микитович Грицан, 1950-1966, 1967-1986.
Володимир
Федорович Лаврушин, 1966-1967.
Олег
Олексійович Пономарьов, 1986-1996.
